Рекомендації психолога батькам

 КОМП’ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

 

Масштаби розповсюдження девіантної поведінки серед підлітків на сьогоднішній день просто вражають.

Згідно статистичних даних, кожна 4 особа з тих, що проявляють девіантну поведінку, є віком молодше 18 років.

Одним із найчисельніших видів девіантної поведінки є комп’ютерна залежність.

Щоб краще зрозуміти співвідношення понять девіантна поведінка та комп’ютерна залежність, подивимось на визначення цих термінів.

Девіантна поведінка – це свідома поведінка індивіда чи групи осіб, що не відповідає суспільним нормам та наносить шкоду особисто людині, оточуючим, суспільству взагалі.

Комп’ютерна залежність – це різновид емоційної залежності, спричиненої технічними засобами; патологічна тяга людини до роботи або проведення часу за комп’ютером.

Для того, щоб поведінка індивіда була визнана як девіантна, необхідно, щоб вона відповідала таким критеріям:

·        була порушенням найважливіших для конкретного суспільства норм;

·        викликала негативну оцінку з боку інших людей, наносила реальну шкоду безпосередньо людині або оточуючим;

·        повторювалася;

·        була пов’язана із соціальною дезадаптацією людини.

Якщо проаналізувати комп’ютерну адикцію, то можна прийти до висновків, що всі пункти співпадають. Вона порушує певні моральні норми суспільства, коли людина днями перебуває біля монітору, а іноді навіть може вчинити злочин заради можливості бути за комп’ютером. Щодо іншого, то уже сьогодні громадськість починає сприймати це як негативне та вживати заходи щодо зменшення поширення даного явища.

Нанесення шкоди також присутнє – наслідки комп’ютерної залежності уже всім відомі: надмірне захоплення комп’ютером приводить користувачів до розладів нервової системи, психосоматичних захворювань і зрештою може спровокувати навіть інфаркт чи інсульт та інших фізичних та нервових розладів.

Існує ряд факторів, які впливають на формування комп’ютерної залежності.

В більшості комп’ютерними адиктами стають діти та підлітки, які мають нестабільні і конфліктні сімейні та шкільні відносини. Саме вони знаходять у віртуальному світі підтримку, успіх, тим самим самостверджуються для покращення свого психологічного стану.

Основними причинами зацікавленості підлітків комп’ютером є:

–                                    заміщення реального світу, як забуття неприємного оточуючого середовища;

–                                    наявність особистого простору, кордони якого він визначає самостійно;

–                                    наявність власного світогляду, який притаманний тільки йому;

–                                    можливість виправити будь-яку помилку шляхом багатьох інших спроб;

–                                    можливість самостійно приймати рішення (в рамках гри), незалежно від того, до чого вони можуть призвести;

–                                    відсутність відповідальності за скоєні вчинки.

Особливо чутливими до зовнішнього впливу є підлітки, оскільки вони ще знаходяться в процесі фізичного та соціального становлення та швидко засвоюють певні стандарти поведінки, за якою спостерігають.

Підлітки є найбільш уразливою психовіковою категорією, яка страждає від комп’ютерної залежності.

Хоча до цього віку комп’ютерні ігри, ігрові приставки, мультики теж присутні в житті підростаючого покоління, але, з одного боку, чим менше дитина, тим більше уваги приділяють йому батьки і тим легше вони можуть вплинути на нього, обмеживши доступ до техніки, а з іншого – і самі малюки не так зациклюються на чомусь, їм нецікаво довго зосереджувати увагу на однотипному занятті.

Зі старшими важче. Вони самостійніші, якщо не дозволяють грати вдома – підуть в інтернет-клуб.

До того ж будь-які заборони підлітки сприймають болісно, як посягання на їхню особистість. Це зумовлено тим, що вони знаходяться на етапі формування, не досягли певного рівня фізичної і психічної зрілості, не можуть протистояти бажанню вдатися до чогось незвичного.

До основних проблем підлітків, у яких є комп’ютерна залежність, відносять:

–                                                            зниження активності;

–                                                            діти не можуть зупинитися;

–                                                            запізнюються або пропускають заняття в школі;

–                                                            при наявності проблем у школі та вдома не можуть приборкати своє захоплення;

–                                                            спілкування з комп’ютером стає головним;

–                                                            зменшується коло інтересів;

–                                                            зацікавленість і емоційна жвавість в бесіді виникає лише при розмові стосовно комп’ютерної теми;

–                                                            в ситуаціях у виборі діяльності, перевагу віддають діяльності, пов’язаній із комп’ютером;

–                                                            труднощі у засипанні;

–                                                            надмірна екзальтація;

–                                                            бурхлива реакція протесту при спробах зменшити "спілкування" з комп’ютером;

–                                                            по закінченню роботи з комп’ютером виникає почуття самотності та нудьги;

–                                                            афективна напруга, постійні думки про гру (замислюються про минулу гру і мріють про майбутню);

–                                                            не контролюють час;

–                                                            відсутність почуття реальності.

Тому очевидним є той факт, що необхідно боротися з наслідками та проводити профілактичну роботу щодо даної проблеми.

Боротьбу з явищем комп’ютерної залежності уже розпочато в деяких країнах світу, наприклад, в азіатському регіоні, де ця маловивчена хвороба уже давно масштабно розповсюдилася в зв’язку з стрімким розвитком науки та техніки.

В Південній Кореї ще в листопаді 2011 року вступив в силу закон, згідно до якого адміністратори онлайнових ігор повинні блокувати доступ до сервісів для неповнолітніх користувачів в нічний час.

В рамках закону юні геймери, які не досягли 16-річного віку не зможуть реєструвати нові облікові записи та заходити на ігрові сервери в проміжок часу між північчю і 6 годиною ранку.

Як роз’яснюють представники міністерства по питанням гендерної рівності і сім’ї, непопулярне, але вкрай необхідне рішення є частиною національної програми по боротьбі з ігровою залежністю.

А ось які заходи вживаються в Китаї де, згідно з останніми даними китайських ЗМІ, більше 32 мільйонів підлітків страждають від ігрової та інтернет-залежності.

В рамках програми "Боротьба проти інтернет- та ігрової залежності", 8 відомств Китаю, в тому числі міністерство культури і міністерство громадської безпеки, підписали угоду, яка покликана обмежити час і витрати на інтернет-ігри.

Відповідно до прийнятого закону, оператори великих онлайн-ігор (WoW, Lineage, CS Online і т.д.) будуть використовувати спеціальну систему, яка покликана обмежувати доступ до ігор за кількістю зіграних годин.

Профілактична діяльність полягає в тому, щоб попередити комп’ютерну залежність. Потрібно також завчасно проводити її соціально-педагогічну профілактику, а саме:

–                                                            активно залучати підлітків до соціально-виховної життєдіяльності навчального закладу, що сприятиме їхньому соціальному розвитку;

–                                                            залучати батьків та близьке оточення до виховної діяльності – це сприятиме гармонізації стосунків з дітьми;

–                                                            налагоджувати контакти з різноманітними соціальними інститутами для розширення соціальних контактів дітей та залученню їх до спільної діяльності.

Отже, ми бачимо, що проблема комп’ютерної залежності поширюється не тільки серед дорослих, а й серед підлітків, що є більш небезпечним.

На мою думку, це більш небезпечно, бо процеси формування особистості у підлітків ще не є закінченими і тому надмірне перебування біля комп’ютера може негативно впливати на становлення їх особистості.

Саме тому необхідно не тільки займатися усуненням негативних наслідків залежності, а й проводити профілактичну роботу з підлітками.

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

П — поважайте думки дитини.

Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, несхожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і до­сягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Наголошуйте на її сильних властивостях.

3. Не соромтеся проявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Не забувайте про тактильний контакт. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання й осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозво­леність і бездоглядність. Установіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато, лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінок: «Ти поганий»; «Ти брехливий»; «Ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка), надалі ти не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — де найефектив­ніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатися, що воно відповідає вікові та можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І лише в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Покарання має відповідати вчинку, а дитина повинна розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але варто пам'ятати про те, що фізичне покарання — це найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — пробачений. Сторінку перегорнуто. І про старі гріхи жодного слова! Дитина не повинна сприймати покарання як перевагу вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця лежить через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні знання, навички, поняття про життєві правила і цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, сутність заборон й обмежень. Допоможіть їй на­вчитися висловлювати свої бажання, почуття і переживання, тлумачити свою поведінку та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки — день варто завершувати читанням доброї, розумної книжки.

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спочатку достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом, де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допо­магати вам).

16.Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівно­правним членом сім'ї зі своїми правами й обов'язками.

17. Пам'ятайте! Діти не повинні реалізовувати те, що не скла­лося у вас.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПРО ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

1. Умійте вислухати дитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, проявляйте терпіння і такт.

2. Розмовляйте з дитиною так, як ви хотіли б, щоб розмовляли з вами. Проявляйте повагу, м'якість, уникайте грубості та будьте терплячими.

3. Досягти успіху можна лише тоді, коли ви є прикладом для по­зитивного наслідування щодня.

4. Визнавайте свої помилки, не соромтеся просити вибачення за неправильні вчинки і дії, будьте справедливими в оцінюванні себе та інших.

5. Зберігайте надію дитини на виправлення. Пам'ятайте:
• покаранням ви можете зашкодити фізичному і психічному здоров'ю дитини; не приймайте рішення зопалу, будьте стриманими;
• праця не може бути покаранням;
• завжди будьте справедливими;
• не карайте із запізненням або для профілактики.

6. За жодних умов не принижуйте гідність дитини.

7. За кожен негарний учинок застосовуйте лише одне покарання.

8. Якщо є сумніви щодо справедливості обвинувачень, поговоріть із дитиною, але не карайте.

9. Малюк повинен боятися не вашого гніву і подальших дій, а того, що він завдасть комусь болю своїми словами, діями, учинками.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

1. Не навчайте того, із чим ви самі необізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові й індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — це ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твер­дість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Учіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги: «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зро­би, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не лише про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте! Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці і дозвілля.

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї

1.Повага до індивідуальності дитини (урахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога в пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій.

2. Формування системи цінностей та збереження емоційного ком­форту в сім'ї.

3.Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, ураху­вання індивідуальних і вікових особливостей дитини.

4.Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті відносини дитини з батьками, взаємодопомога, турбота й увага забезпечать гарні відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.

ЗАПОВІДІ БАТЬКАМ

• Якщо дитину часто критикують — вона вчиться засуджувати людей.

• Якщо дитині часто демонструють ворожість — вона вчиться битися.

• Якщо дитину часто висміюють — вона вчиться бути несміливою.

• Якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться бути винною.

• Якщо дитину часто підбадьорюють — вона вчиться бути впев­неною в собі.

• Якщо до дитини ставляться поблажливо - вона вчиться бути терплячою.

• Якщо дитину часто хвалять — вона вчиться оцінювати.

• Якщо з дитиною здебільшого відверті — вона вчиться справед­ливості.

• Якщо дитина перебуває в атмосфері дружби і розуміння - вона вчиться знаходити любов у світі.

ТИПОВІ ВАРІАНТИ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ І ВІДНОСИН, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ ПОЗИТИВНУ ПОВЕДІНКУ В ДІТЕЙ (ЗА Д. ЛЬЮІСОМ)

1. Я відповідаю на всі запитання і реагую на висловлювання дитини.

2. Серйозні запитання і висловлювання дитини я сприймаю серйозно.

3. Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.

4.Я не лаю дитину за безлад в її кімнаті чи на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям, і робота ще не завершена.

5. Я виділив дитині кімнату (або частину кімнати) винятково для її занять.

6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її до­сягнення.

7. Я доручаю дитині посильні домашні обов'язки.

8. Я допомагаю дитині будувати її власні плани і приймати рішення.

9. Я беру дитину в поїздки по цікавих місцях.

10. Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.

11. Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми різних соціальних і культурних прошарків.

12. Я встановлюю розумний поведінковий стандарт і стежу, щоб дитина його дотримувалася.

13. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша чи краща за інших дітей.

14. Я ніколи не караю дитину приниженням.

15. Я забезпечую дитину книжками і матеріалами для її улюблених занять.

16. Я привчаю дитину мислити самостійно.

17. Я регулярно читаю дитині.

18. Я привчаю дитину до читання з дитинства.

19. Я спонукаю дитину придумувати історії, фантазувати.

20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.

21. Я знаходжу час щодня, щоб побути з дитиною наодинці.

22. Я заохочую участь дитини у плануванні сімейних справ і по­дорожей.

23. Я ніколи не дражню дитину.

24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, оповідання, пісні.

25. Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

26. Я спонукаю дитину бачити проблеми і вирішувати їх.

27. Я не хвалю дитину безпредметно і нещиро.

28. Я чесний в оцінюванні своїх почуттів до дитини.

29. Не існує тем, які я зовсім виключаю для обговоренім з дитиною.

Рекомендації батькам п’ятикласників

• Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
• Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.
• Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.
• Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.
• Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.
• Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
• За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
• Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
• Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, історії тощо.
• Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
• Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
• Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
• Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
• Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
• Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

 Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

 5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

 7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

 8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

 Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

 10. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

11. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

12. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

13. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

14. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

 15. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

 16. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

 17. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

 18. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

 19. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

20. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

 1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

 2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

  Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

 1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

 2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

 3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

Ви повинні знати:

• З ким приятелює ваша дитина.
•  Де проводить вільний час.
•  Чи не пропускає занять в школі.
•  В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

•  В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).
•  В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)
•  В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).
•  В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).
•  В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).
•  Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).
• Не дозволяйте дітям та підліткам:
•  Йти з дому на довгий час.
•  Ночувати у малознайомих для вас осіб.
•  Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.
•  Знаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.
•  Носити чужий одяг.
•  Зберігати чужі речі.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

 2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

 3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

 4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Шановні батьки!

 Пам’ятайте:



1. Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.
2. Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.
3. Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.
4. Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.
5. Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.
6. Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.
7. Звертайте увагу на повторення.
8. Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.
9. Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.
10. Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.
11. Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.
12. Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».
13. Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.
14. Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.
15. Підтримуйте впевненість у власних силах, бажання працювати. Акцентуйте увагу на перемогах (навіть маленьких), щоб дитина їх помічала.
16. Розвиваючи здібності дитини, не забувайте про головне: здібності – не самоціль. Піклуючись про розвиток здібностей, не забувайте про найважливішу з них – здатність за будь-яких обставин залишатися людиною, особистістю.




Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

 У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;

•         Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

•         Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

•         Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

•         Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на прояв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

•         Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

•         Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.

•         Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.