Профілактика суїцидально ризикованої поведінки дітей і підлітків

 

Рекомендації батькам учнів

З метою профілактики та попередження суїцидально ризикованої поведінки дітей і підлітків рекомендується:

1. Підтримувати довірливі стосунки з дитиною. Регулярно цікавитися її емоційним станом, переживаннями, труднощами та подіями, які відбуваються в школі й поза її межами.

2. Уважно ставитися до емоційних переживань дитини. Не знецінювати її почуття, не висміювати страхи, тривоги, образи чи розчарування, навіть якщо дорослим вони здаються незначними.

3. Навчитися слухати без осуду. Давати дитині можливість висловлювати свої думки та почуття, не перебиваючи, не критикуючи й не поспішаючи з повчаннями.

4. Створювати атмосферу психологічної безпеки в сім'ї. Уникати принижень, залякувань, надмірного контролю, емоційного тиску, образливих висловлювань та порівнянь з іншими дітьми.

5. Звертати увагу на зміни в поведінці дитини. Насторожити мають тривала замкнутість, соціальна ізоляція, втрата інтересу до звичних занять, різкі зміни настрою, порушення сну (надмірна сонливість або безсоння), порушення апетиту (надмірний апетит або повна його втрата), зниження навчальної активності та висловлювання про безнадійність. Особливу увагу слід звернути на явище, коли дитина чи підліток роздає свої особисті речі одноліткам.

6. Не ігнорувати висловлювання про небажання жити або відсутність майбутнього. Навіть якщо такі слова звучать емоційно, у жартівливій формі чи під час конфлікту, їх необхідно сприймати серйозно та спокійно з'ясувати, що відчуває дитина.

7. Допомагати дитині конструктивно долати труднощі. Обговорювати можливі способи вирішення проблем, навчати звертатися по допомогу, розглядати складні ситуації як такі, що можуть мати різні варіанти розв'язання.

8. Підтримувати адекватну самооцінку дитини. Відзначати її зусилля, досягнення, особисті якості, не пов'язуючи цінність дитини виключно з оцінками, успіхами чи відповідністю очікуванням дорослих.

9. Не використовувати покарання як засіб емоційного впливу. Особливо неприпустимими є погрози позбавленням батьківської любові, відмовою від дитини або демонстративним ігноруванням.

10. Цікавитися соціальним оточенням дитини. Звертати увагу на її стосунки з однолітками, можливі прояви булінгу, кібербулінгу, відторгнення, конфліктів та соціальної ізоляції.

11. Контролювати цифрове середовище. Цікавитися інтернет-спілкуванням дитини, звертати увагу на небезпечний контент, онлайн-приниження, маніпулятивні спільноти та повідомлення, що можуть посилювати психологічне неблагополуччя.

12. Формувати навички емоційної саморегуляції. Заохочувати заняття спортом, творчістю, прогулянки, спілкування з друзями та інші безпечні види діяльності, які допомагають відновлювати емоційну рівновагу.

13. Не залишати дитину сам на сам із серйозними психологічними труднощами. За необхідності звертатися до дитячого психолога, психотерапевта або лікаря-психіатра.

14. Підтримувати взаємодію зі школою. Інформувати класного керівника про суттєві зміни в емоційному стані дитини, сімейні обставини чи інші події, які можуть негативно впливати на її психологічне благополуччя.

Рекомендації педагогам

З метою своєчасного виявлення ознак психологічного неблагополуччя учнів, профілактики та попередження суїцидально ризикованої поведінки рекомендується:

1. Формувати психологічно безпечне освітнє середовище. Забезпечувати атмосферу поваги, прийняття, доброзичливості та взаємної підтримки між усіма учасниками освітнього процесу.

2. Виявляти уважність до емоційного стану учнів. Звертати увагу на нетипові зміни поведінки, настрою, спілкування, навчальної активності, відвідування занять та взаємодії з однокласниками.

3. Не залишати поза увагою соціально ізольованих учнів. Особливої уваги потребують діти, які зазнають відторгнення, мають труднощі у спілкуванні, часто перебувають наодинці або не відчувають приналежності до класного колективу.

4. Уникати психологічно травмувальних педагогічних впливів. Не вдаватия до публічних принижень, висміювань, образливих порівнянь, залякувань, надмірної критики та демонстративного негативного ставлення до учнів.

5. Не пов'язувати особистісну цінність учня з його навчальними результатами. Підтримувати дітей із різним рівнем навчальних досягнень, визнавати їхні індивідуальні можливості та позитивні особистісні якості.

6. Своєчасно реагувати на прояви булінгу та кібербулінгу. Не ігнорувати повідомлення про цькування, погрози, приниження, соціальну ізоляцію, поширення образливих матеріалів та інші форми насильства.

7. Створювати умови для відкритого спілкування. Заохочувати учнів говорити про свої переживання, труднощі та проблеми, демонструвати готовність вислухати й допомогти без осуду.

8. Звертати особливу увагу на учнів, які пережили психотравмуючі події. Враховувати вплив втрати близьких, вимушеного переміщення, сімейних криз, конфліктів, насильства та інших складних життєвих обставин.

9. Не ігнорувати тривожні висловлювання учнів. Сприймати серйозно будь-які повідомлення про небажання жити, безнадійність, відсутність перспектив або власну непотрібність. Не трактувати їх автоматично як маніпуляцію чи прагнення привернути увагу.

10. Не намагатися самостійно встановлювати психічні діагнози. У разі виявлення тривожних ознак повідомляти фахівців з питань ментального здоров'я.

11. Розвивати в учнів навички конструктивного подолання стресу. Використовувати виховні години, інтерактивні вправи, групові обговорення та практичні заняття, спрямовані на розвиток емоційної грамотності, резильєнтності й навичок звернення по допомогу.

12. Формувати культуру взаємопідтримки в учнівському колективі. Заохочувати взаємоповагу, толерантність, емпатію, готовність підтримати однокласника та неприйняття будь-яких проявів принижень.

13. Забезпечувати конфіденційність інформації про психологічні труднощі учнів. Не обговорювати особисті проблеми дитини в присутності однокласників, інших батьків або сторонніх осіб.

14. Підтримувати взаємодію з батьками. У разі виявлення суттєвих змін у поведінці чи емоційному стані учня своєчасно інформувати батьків, дотримуючись принципів тактовності, конфіденційності та партнерської взаємодії.

15. Знати алгоритм дій у разі виявлення суїцидального ризику. Не залишати учня без належного нагляду, невідкладно залучати адміністрацію закладу та батьків (якщо це безпечно для дитини), організовувати звернення до відповідних фахівців.

16. Пам'ятати про власну психологічну готовність до роботи з кризовими ситуаціями. Не допускати паніки, осуду, залякування чи знецінення переживань дитини; діяти спокійно, відповідально та послідовно.

Особливо важливо: алгоритм реагування на ознаки безпосереднього ризику

• Будь-які висловлювання дитини про небажання жити або наміри завдати собі шкоди необхідно сприймати серйозно.

• Потрібно спокійно поговорити з дитиною, вислухати її та обережно уточнити, чи є в неї думки про самогубство, чи має вона намір діяти.

• Не можна соромити, звинувачувати, погрожувати покаранням або вимагати обіцянки, що дитина більше не говоритиме про такі переживання.

• За наявності безпосередньої небезпеки не залишати дитину саму, забезпечити безпечне середовище та обмежити доступ до потенційно небезпечних предметів і засобів.

• Невідкладно залучити кваліфіковану медичну допомогу. В Україні для екстреного реагування телефонувати 103 або 112.

• Не обмежуватися лише консультацією психолога: за наявності суїцидального ризику необхідне залучення медичних фахівців.

Підсумкові рекомендації

1. Дитина повинна знати, що вона не самотня зі своїми проблемами. Важливо, щоб поруч завжди була доросла людина, до якої можна звернутися без страху осуду чи покарання.

2. Жодна проблема дитини не повинна знецінюватися. Те, що дорослому здається незначним, для дитини чи підлітка може бути надзвичайно складним переживанням.

3.  Наголошуємо на тому, що своєчасне звернення по допомогу — це прояв відповідальності, а не слабкості. 

4. Головним завданням дорослих є не лише виявлення можливих ознак суїцидального ризику, а й щоденне створення такого сімейного та освітнього середовища, у якому дитина відчуває власну значущість, прийняття, емоційну безпеку, підтримку та впевненість у тому, що в складній ситуації їй обов'язково допоможуть.